Своє професійне свято – Міжнародний день музеїв – музейники музею історії міста Хмельницького зустріли разом з двадцятьма двома народними майстрами подільської землі та в оточенні 250-ти традиційних народних оберегів. Адже саме 18 травня мистецька зала музею радо зустрічала гостей, образно кажучи, в колективно сплетеній, вишитій, змайстрованій яскравій «вишиванці», незабутній візерунок якої складається з найрізноманітніших народних ляльок-мотанок, народних іграшок з соломи, кераміки, дерева, текстилю, що експонуються на виставці.
Під час презентації виставки, на котру завітало чимало гостей, начальник управління культури і туризму Хмельницької міської ради Артем Ромасюков висловив свої позитивні враження від етнічної експозиції та привітав майстрів з відкриттям вернісажу, а музейників – з Міжнародним днем музеїв.


А ініціатор виставки та натхненниця і керівник народної художньої студії «Рукотвори» Таїсія Стан з нагоди професійного свята музейників передала до фондів музею історії міста старовинний керамічний полумисок та ляльку-мотанку.
Майстриня Олена Алєксєєнко зі Старокостянтинова вже понад три роки захоплюється виготовленням ляльок-мотанок та родинних оберегів.

Пані Олена щиро вірить, що якщо вкладаєш в роботу над виробом душу і добрі думки, то зі святою молитвою обов’язково наділяєш його потужною магічною силою справжнього оберега. «Сни по мотузочках піднімаються і спускаються до ранку, приносять яскраві сновидіння. Як насниться щось недобре – нитки сплетатимуться і сни блукатимуть в ниточках до світанку», – розповідає пані Олена про своїх ляльок-ловчинь сновидінь. А ще старокостянтинівська майстриня розповіла про ляльку-мотанку, яка, за стародавніми віруваннями, допоможе дівчині вийти заміж. Секрет її в комірцях, кожен з яких має означати чесноти майбутнього чоловіка, та в їхній парності, котра символізуватиме непорушність майбутнього шлюбу. Та найважливіше – аби в основі ляльки обов’язково було малесеньке полінце плодового дерева. Ляльку треба виставити на видне місце і вірити в очікуване заміжжя. Аби лялька мала силу, дівчина має змайструвати її власноруч. Це ж стосується й оберегів для діток, які роблять їхні мами власноруч.
«Якщо дитина змалечку тягнеться до народної
ляльки, а не до сучасного трансформера чи ляльки-іноземки Барбі, тоді я
відчуваю, що моя робота дійсно важлива, адже в кожній моїй іграшці живе душа
українського народу, до якої саме і тягнеться дитина. А це в наших
українських дітках, вочевидь, закладено генетично, – не приховує піднесених
емоцій рукодільниця Галина Бучківська. – Ці ляльки зроблені згідно з віковими народними традиціями. У кожної є сувій з льону, що
символізує нескінченність буття. Іграшки я роблю переважно з
ниток, декорую мережкою і ручною вишивкою.
Обов’язково в кожній ляльці є так званий вузол щастя. Це потужний оберіг».

Картини учнів та свої власні на виставці презентувала й Оксана Авдикович, викладач Волочиської школи мистецтв. Роботи передають атмосферу українських традицій. Використовує художниця для картин виключно народні образи.
Більшість експонантів цієї виставки – хмельничани: Таїсія Стан, Надія Борецька, Оксана Корнєва, Дарія Крамар, Галина Гома, Ілля Лашко, Маріанна Залевська, Володимир Журбіцький та інші. Пан Володимир, до речі, разом з вихованцями студії «Голубе Поділля» вивчає та відтворює рідкісний напрямок народної іграшки, притаманний саме Подільському регіону, – токарну скульптуру з дерева в етнічному стилі, котра здатна прикрасити будь-який ландшафт.
Зокрема, Володимир Анатолійович бачить своїх «Троїстих музик» у сквері ім. Шевченка…

Усі ці експонати – насичене сонцем Поділля, напоєне рясними дощиками Хмельниччини, навіяне багатогранністю культури та колоритом звичаїв України усміхнене збиране личко нашого українського дитинства. Тож пориньте в «Спогади дитинства» і переконайтеся в цьому!



