Покров – стародавнє свято слов’ян, що означало кінець осінніх хороводів, початок зимових посиденьок. Вважалося, що Сварог покриває Землю полеглим листом та кличе Світлих Богів на Небо (в Сваргу).
З введенням християнства це свято відзначалося на честь пресвятої Богородиці та її чудесного плата, що покриває всю землю.
У народній традиції цього дня відзначалася зустріч Осені з Зимою, і корінням це свято йде дуже глибоко. Сама назва народні вірування пов’язували з першим інеєм, який покривав землю, вказуючи на близькість зимових холодів.
День Покрови збігався з повним закінченням польових робіт і серйозною підготовкою до зими. Приблизно з цих днів починали опалювати хати, починали працювати пряхи і ткалі.
Цього дня Домовик спати вкладається, і в зв’язку з цим був пов’язаний ритуал «Запікання кутів». Домового просили зберігати тепло будинку взимку, пекли спеціальні млинці – невеличкого розміру, а перший млинець ділили на чотири частини і розносили по кутах хати як підношення, щоб дух будинку був ситий і спокійний.
Дівчата ж просили Ладу про заміжжя (під час християнства стали просити Богородицю). І саме з цього дня починалися регулярні дівочі посиденьки.
