“Коли слова були богами” – під такою назвою, що інтригує, в мистецькій залі музею історії міста Хмельницького пройшла лекція для студентів факультету початкової освіти ХГПА, яку провела директорка музею Галина Барабаш. Захід приурочено до Дня української писемності і мови.
«Мова – це характер народу, його пам’ять, історія і духовна могутність. У ній відбиваються психічний склад народу, його звичаї, традиції, побут, його розум і досвід, краса, сила душі і мудрість. Мова кожного народу – явище давнє, її коріння сягає доісторичних часів. Воно є найгеніальнішим витвором багатьох поколінь. Кожне витворене та прийняте для вживання слово – це своєрідний символ сформованості ідеї, мета якої проникнути у світ природи і в людську сутність, у світ людського духу», – розповідає пані Галина.
Незаперечною аксіомою
є те, що мова, слово є генетичним кодом нації. Українська мова – це система
священних образів, створена за принципом родинного походження: батьківське,
материнське коріння (архетипи) і слова-діти. До прикладу, Лада – богиня гармонії
та краси у давніх слов’янських віруваннях – звідси утворюються слова «лад»,
«зладнувати»,
«ладний».
Мара – богиня темряви і ночі, від імені якої походять слова-діти – «хмара»,
«затьмарення»,
«марити»,
«марно».
Як бачимо, слова ці мають відповідне емоційне забарвлення та смислове навантаження. І саме через архаїчну лексику ми нині можемо дізнатися про
світогляд наших предків, їхнє розуміння Космосу, природи і самих себе.
Про
це та багато іншого присутні дізналися на музейній лекції
«Коли слова були богами».
