27 вересня наші предки, давні слов`яни, відзначали закриття Сварги або Вирію. А ви знали про це? Ні? Давайте ж дізнаємось про одне зі стародавніх вірувань нашого народу в дохристиянські часи.
Вважалося, що цього дня Землю залишає богиня Жива – уособлення плодоносної сили, юності, краси всієї природи і людини – тобто весни, і в свої володіння поступово вступають Мороз і Зима.
Закінчується збирання врожаю – люди дякують Живі за те, що не дала померти з голоду, а послала родючість на Землю. Духи Предків з цього дня не опускаються на землю. Птахи відлітають у теплі краї – слов’яни вірили, що вони перелітають у верхній світ, де живуть душі померлих. Люди звертаються до відлітаючих птахів з проханням принести звістку від живих до померлих. Вирій (або Ірій-сад) – це давня назва Раю у східних слов’ян. Наші предки вірили, що світле небесне царство розташоване по той бік хмар або ж у теплого східного моря, там, де нескінченне літо. У Раю зростає світове дерево (наші предки вважали, що це береза або дуб), у верхівках якого мешкали птиці або душі померлих. Ключі від Ірій-саду були колись у ворони, але та прогнівила богів, і ключі передали ластівці. За свідченням народних легенд, в Ірій-саду, біля колодязів, розташовані місця, приготовані для майбутнього життя хороших, добрих людей. Це Студенці з чистою джерельною водою, навколо яких ростуть пахучі квіти, зріють на деревах молодильні яблука, і солодко співають райські птахи.
