події та новини

З2 роки тому в Україні відбувся багатолюдний «Живий ланцюг» – «Українська хвиля» – з нагоди 72-річчя проголошення Акта Злуки УНР і ЗУНР 22 січня 1919 року. Ця акція, одна з наймасштабніших у світовій історії, була організована патріотичними силами в неділю, 21 січня 1990 року, в переддень річниці Злуки УНР і ЗУНР, і об`єднала, за офіційними даними радянського режиму, близько 450 тисяч осіб. За неофіційними оцінками, від 1 до 5 мільйонів патріотів. «Живий ланцюг» розпочинався в Івано-Франківську від Центрального народного дому на вулиці Т. Г. Шевченка, 1 – колишнього готелю «Австрія» – резиденції Української Національної Ради ЗУНР, яка 3 січня 1919

22 січня Україна відзначає День Соборності, приурочений до проголошення Акта Злуки Української Народної Республіки та Західноукраїнської Народної Республіки у 1919 році. Соборність українських земель має глибоке історичне коріння, спирається на споконвічну мрію народу про власну незалежну, соборну державу та є інтегральним результатом складного і довготривалого процесу її формування. Ідея єдності і соборності батьківських земель – так само, як і ідеї незалежності, державного суверенітету, сильної централізованої влади, – є головним змістом і смислом державницької ідеології більшості народів світу. Не став винятком і наш український народ. З сивої давнини, ще з княжих часів, ідея соборності не переставала хвилювати уяву видатних державотворців і

Дмитро Вітовський – визначний галицький політик, військовий діяч, подвижник Пластового руху, один із співорганізаторів Січового Стрілецтва, творець Української Галицької Армії, один із засновників Західно-Української Народної Республіки, державний секретар військових справ ЗУНР, просвітитель, письменник, герой Українських Визвольних змагань. Служив у австрійському війську. Вступив на правничий факультет Львівського університету, брав участь в студентських акціях за викладання українською мовою. Як наслідок – судовий процес, виключення з університету, в’язниця. Повернувшись на волю, завершив навчання в Кракові. З початком Першої світової війни наказом командування від 7 вересня 1914 р. Вітовського в чині сотника призначено командиром сотні третього півкуреня отамана Степана Шухевича. Наприкінці місяця його стрільці

Термін “соборність” має низку значень. Передовсім, соборність розуміємо як об’єднання в одне державне ціле всіх земель, населених конкретною нацією на суцільній території. Інше, важливе, значення соборності – це духовна консолідація всіх жителів держави, згуртованість громадян, незалежно від їхньої національності. Нарешті, соборність – невіддільна від державності, суверенітету й реальної незалежності народу – фундаменту для побудови демократичної держави. Саме те, що ідея соборності немислима без ідеї державності та самоусвідомлення народом своєї єдинокровної цілісної історичної спадщини та спільного національно-державного майбутнього, усвідомлювали провідники- державники України – від київських князів до козацьких гетьманів Богдана Хмельницького та Івана Мазепи і намагалися втілювати цю ідею в життя.

Офіційно святкувати День Cоборності почали лише у 1999 році згідно з Указом Президента України «Про День Соборності України» від 21 січня 1999 року № 42/99. Щорічно 22 січня відзначають важливу історичну подію, що відбулася в 1919 році – проголошення Акту злуки Української народної республіки і Західноукраїнської народної республіки. Також цього дня згадують підписання Четвертого Універсалу Центральної Ради. Це сталося роком раніше – 22 січня 1918 року. Цим документом проголошувалася повна незалежність УНР. 22 січня 1919 року на Софійському майдані в Києві в урочистій атмосфері відбулося проголошення Акту злуки УНР та ЗУНР в єдину незалежну державу. Урочистості почалися промовою голови делегації

Напередодні важливої для хмельничан дати – чергової річниці перейменування міста Проскурова на місто Хмельницький (16 січня 1954) пропонуємо захоплюючий екскурс в історію родового герба Зиновія-Богдана Хмельницького. Роздивляючись традицію герботворення в Україні, потрібно відзначити певні її особливості. Революція XVII століття в Україні змінила існуючу на той час стару соціальну структуру українського суспільства і започаткувала новий суспільний поділ, який формувався поступово та пройшов тривалий шлях становлення і розвитку. У другій половині XVII століття продовжився процес формування української козацької старшини. Нова еліта поступово відокремлювала себе від народу різноманітними привілеями, поступово перетворюючись на елітний закритий прошарок суспільства. В Гетьманщині та слобідських козачих полках цей