події та новини

Продовжуємо розповідати вам про історію музейних експонатів. Знайомтесь,«БЕЛЛА» – побутовий дозиметр популярний в середині 1990-х років. Після чорнобильської трагедії це був такий же неодмінний атрибут для стурбованих своїм здоров'ям громадян, як вирізка з "Подільських Вістей" з розкладом магнітних бурь за склом серванту ( аби не забути, коли має боліти голова). Всі пам'ятають, як дозиметром вимірювали радіацію у привозної полуниці або грибів на ринку, придбаних меблів та побутової техніки. Дозиметр “БЕЛЛА” – це портативний пристрій кишенькового формату вагою у 250 гр., призначений для оцінки потужності дози гамма- випромінювання, а також для вимірювання потужності польової еквівалентної дози (ПЕД) гамма-випромінювання по цифровому табло .

Музей історії міста Хмельницького демонструє експозицію з власних фондів “Ліквідатор” та згадує історію Чорнобиля – найбільшої катастрофи в атомній енергетиці. Це історія ліквідаторів, так званих біороботів – солдатів, які вручну розгрібали радіоактивні уламки з даху реактора, коли механічні роботи відмовляли, яким спецодяг видавався та змінювався раз на тиждень, деяким навіть не вистачало респіраторів. Це історія жителів відселених міст і сіл, які їхали на три дні, а потім вже ніколи не повернулися додому. 26 квітня 1986 року на Чорнобильській атомній станції стався вибух. Катастрофа забрала здоров’я та життя багатьох людей, які відчайдушно боролися з наслідками аварії. Такою ціною вдалося врятувати світ

Виявляється, що цих двох палких українців – Івана Огієнка та Костя Місевича, які стільки доброго зробили для утвердження державності й духовності свого народу, поєднувала щира приязнь. Вони, справді, не могли не зустрітися. І не лише тому, що Проскурів, де вони познайомилися, тоді, сто літ тому, 22 березня 1918 року, – як і нині – розташований «на перехресті шляхів і можливостей», а й тому, що обидва були патріотами, самовіддано робили спільну справу побудови суверенної Української держави. Іван Іванович Огієнко, митрополит Іларіон – український вчений, єпископ ППЦ (від 1940), митрополит УАПЦ (від 1944), предстоятель УГПЦК (від 1951), політичний, громадський і церковний діяч,

Досить часто ми стикаємося у побуті та в повсякденному житті з надзвичайно цікавим явищем у культурі  регіонального мовлення – діалектизмами. І сьогодні ми пропонуємо діалектологічний екскурс в один з різновидів подільських говірок – проскурівську говірку. Стосується це діалектних слів, які своїм походженням сягають сивої давнини та завдячують деінколи іншомовному походженню, а інколи кумедному спрощенню, притаманному народним говіркам. Почнемо ж із повсякденних слів, які часто-густо і зараз можна почути в нинішніх лезнівських, гречанських, ружичанських, раківських тощо подвір’ях сучасного міста Хмельницького та його передмість. А завдячувати цьому явищу треба збереженню ужитково-мовленнєвих традицій всередині родин, де мешкають разом декілька поколінь. Гадаємо, чи не